Аборт. Його види і наслідки

Опубліковано Октябрь 20, 2012

План
1. Причини аборту.
2. Його види.
3. Наслідки аборту.

Висновок

1. Багато фахівців вважають, що для відображення реального положення речей ці показники потрібно як мінімум подвоїти.
При цьому говорять і пишуть про аборти в Україні дуже мало – настільки мало, що далеко не кожна жінка взагалі знає що-небудь про аборт – крім того, що він існує. Можливо, причина цього досить проста – ті, хто може і повинний говорити і писати про аборти, не хочуть робити цього, підсвідомо почуваючи свою провину за причетність до цього діяння в тім або іншому виді.
Можна виділити три групи жінок, що йдуть на цю варварську, але порою необхідну процедуру:
1. Сексуально неграмотні підлітки – молоденькі дівчата (15% від всіх абортів), що недавно пізнали “доросле” життя. Як правило, вони цілком залежні від батьків, соціально неспроможні. У дівчат – підлітків 15-17 років 75% вагітностей закінчується абортом, тобто на 1 пологи приходиться близько 5 абортів. Через те що дівчата бояться покарання батьків, які, у більшості випадків, дізнаються про вагітність своєї дитини пізно.
2. Жінки з “безвихідною” ситуацією. У цю групу входять більш фізично і морально зрілі жінки. На аборт їх змушує піти не планована вагітність, що виникла в результаті неефективності таблеток або інших засобів, зґвалтування або при неможливості продовжувати вагітність у зв’язку з важкою гостро виниклою хворобою, зі смертю або через розлучення з чоловіком, при відсутності соціальних умов для виховання дитини.
3. Жінки, що свідомо використовують аборт, як засіб для “запобігання від вагітності”. Подібно нашим 60 -70 літнім бабусям, що не знали іншого засобу захисту від вагітності, як аборт, у силу своєї неосвіченості, низького соціального й освітнього рівня, убогості, йдуть на аборт.
2. Види абортів.
Існують різні види виконання операції по перериванню вагітності, при цьому кожна операція призначена для виконання лише на визначеному терміні вагітності і відрізняється своїми особливостями й ускладненнями.
Міні-аборт – цей метод застосовується до 4 тижнів вагітності. У ході такої операції в шийку матки послідовно вводяться металеві розширники, при цьому кожен наступний інструмент більше попереднього по діаметрі. Після цих маніпуляцій у матку вводиться трубка від вакуумного аспіратора. Негативний тиск, що створився, сприяє відсмоктуванню внутрішнього шару матки і організму дитини. Якщо аборт виконується при терміні більш 4 тижнів, організм дитини при цьому розривається на частини.
Вважається, що міні-аборт був винайдений ще в 1927 році російським ученим.
У 60-х роках нашого сторіччя стали робити аборт шляхом відсмоктування умісту вагітної матки за допомогою металевих циліндричних наконечників з бічними отворами і електровакуумним насосом. Цей спосіб виявився значно краще, тому що дозволив скоротити тривалість операції і зменшив можливість ускладнень: перфорації матки, кровотеч, занесення інфекції. Чим більше термін вагітності, тим імовірніше ускладнення після операції.
Зі збільшенням терміну вагітності в жіночому організмі починається гормональна перебудова, а аборт порушує нормальний розвиток організму, відбувається збій і для відновлення потрібен час. Тому чим менший розмір порожнини матки і плодового яйця, тим менше ушкоджуються судини і менш драматично протікає аборт.
Найкраще проводити його при 4-5-тижневій вагітності. При міні-аборті від металевих розширників відмовляються, тобто не піддають ризикові травми м’язовий апарат шийки матки, тоді рідше виникають ускладнення, що у майбутньому нерідко стають причиною невиношування, якщо жінка захоче родити. При аборті на ранній стадії вагітності не потрібен загальний наркоз, що сам по собі досить серйозне втручання в організм жінки. Міні-аборт жінкам проводять під місцевою анестезією.
Після міні-аборту жінці необхідно хвилин 30-40 полежати, а через 2-3 години вона може повернутися до повсякденного життя.
Ускладнень після міні-абортів у 5-6 разів менше, ніж після абортів, проведених традиційним способом. Але, на жаль, і при міні-аборті ускладнення все-таки трапляються.
Тому три-чотири дня після аборту варто уникати переохолоджень, виключати фізичні перевантаження. Протягом трьох тижнів забороняється статеве життя. Для того щоб скорочення матки проходило нормально, важливо стежити за своєчасним випорожненням кишечника і сечового міхура.
Через два тижні після операції обов’язково потрібно показатися гінекологові, тому що в одного відсотка після міні-аборту все-таки можливе продовження розвитку вагітності – частіше в матці, рідше – поза нею. Справа в тому, що аборт проводився при малому терміні і перервати вагітність усе-таки не удалося або ж не розпізнали позаматкову вагітність.
Протипоказаннями до проведення міні-аборту можуть бути гінекологічні або загальзапальні й інфекційні захворювання.
Класичний аборт.
На жаль, для багатьох жінок України цей метод є головним засобом запобігання від вагітності. За рік у світі 60 000 000 представниць прекрасної статі проходить через абортарій. З трьох вагітностей лише одна закінчується родами, а два – абортами.
Процес підготовки більш складний: у стаціонарі лікар-гінеколог оглядає жінку на гінекологічному кріслі, уточнює термін останньої менструації, установлює передбачуваний термін вагітності. Заводиться спеціальна медична картка. Від жінки виходить письмове підтвердження про згоду на операцію і про те, що вона попереджена про можливі ускладнення.
Потім жінку консультує лікар-анестезіолог, цікавиться алергіями. Дістає письмову згоду на проведення анестезії.
Жінка проходить у малу операційну, одягає бахіли, лягає на крісло. Поруч знаходиться лікар, що робить аборт і анестазіолог. Лікар у присутності сестри востаннє пропонує жінці відмовитися від проведення штучного переривання вагітності. Якщо ж жінка, незважаючи на домовленості, усе-таки хоче зробити аборт, анестазіолог вводить Кетамін або Каліпсол. Через 20-30 секунд жінка непритомніє.
Суть аборту полягає у видаленні з матки заплідненої яйцеклітини. Спочатку піхву знезаражують спиртом і йодом. Потім спеціальними “кульовими” щипцями за верхню губу назовні з піхви витягають шейкові матки. Щоб потрапити усередину матки, розтягують канал шийки матки спеціальними розширниками (Гегарами). Уводять спочатку найтонший розширник, потім замінюють його на більш товсті.
На Заході близько 10 років використовуються одноразові східчасті дилятатори. У нас у силу росту гепатиту і ВІЛ-інфекції тільки почали задумуватися про застосування одноразового інструментарію. На жаль, відносна дорожнеча одноразового гінекологічного інструментарію обмежує його широке застосування.
Після проникнення в матку лікар бере в руки кюретку (внутрішня сторона кюретки гостріша леза бритви). Гострою стороною лікар зрізує внутрішній шар матки (ендометрій) разом із заплідненою яйцеклітиною (плодовим яйцем). А якщо великі шматки внутрішнього шару не хочуть відрізатися, то їх “відкушують” за допомогою абортних щипців. Про те, що аборт закінчений, свідчить специфічних хрускіт, що створюється при терті кюретки об внутрішню поверхню матки (камбіальний шар ендометрії). На останньому етапі вводяться лікарські засоби, що скорочують матку.
Після цього проводять очищення порожнини матки за допомогою вакуум-екстрактора. В ідеалі після проведення аборту потрібно зробити гістероскопію або контрольний ультразвук, щоб переконатися, що аборт пройшов добре. Також необхідний масаж матки, особливо при першому аборті і призначення діадинамічних струмів. Додаткові дослідження і фізіотерапевтичні процедури дозволяють попередити ускладнення аборту.
Наркотичні засоби, призначені для анестезіологічного забезпечення аборту мають коротку дію (5-10 хвилин). Коли операція закінчується, жінку приводять у почуття. Потім на каталці з малої операційної переводять у палату. На живіт, з метою профілактики кровотечі, кладуть міхур з льодом. 2-3 години жінка знаходиться під спостереженням. Потім після обстеження, виписується додому.
Інші види абортів.
На 18-27 тижні вагітності часто застосовується метод інтраамніального введення рідин. Після розширення шийного каналу в матку вводиться довга товста голка, що проколює плодовий міхур і відсмоктує деяку кількість плодових вод. Після цього по цій голці в матку вводиться рівний обсяг концентрованого розчину провареної солі і глюкози. Згідно з науковими даними, на цих термінах у дитини вже з’являється чутливість, і смерть подібним чином є для неї дуже болісною. Тільця дитини чорніють і зморщуються від зневоднювання й опіку концентрованим розчином солі. Через кілька годин після загибелі дитини, починається родова діяльність, і організм жінки рятується від мертвого плоду.
При вагітності до 27 тижнів може застосовуватися метод внутрівенного введення простогландинів, що викликають родову діяльність. На такому терміні діти часто з’являються на світло живими і життєздатними, але лікарі не застосовують ніяких терапевтичних заходів, залишаючи дитину помирати. Застосування простагландинів у потрібних дозах часто викликає різкі порушення в організмі жінки.
Операція малого кесарева перетину звичайно застосовується на 18-27 тижні, однак при необхідності може бути використана при терміні від 13 тижнів до самих останніх днів вагітності. При цій операції розкривається передня черевна стінка і передня стінка матки, після чого з матки віддаляється плід і всі навколишні його тканини, а стінка матки вискоблюється. При проведенні цієї операції на пізніх термінах плід вже життєздатний. У цьому випадку дитину кладуть на вікна між рамами або в холодильник для того, щоб він загинув від переохолодження.
Малопоширенні і малоефективні методи штучного переривання вагітності. До них відноситься голковколювання, при якому стимулюються рефлексогенні зони, що можуть викликати початок родової діяльності, і метод використання магнітофорних ковпачків, що надіваються на шийку матки і, створюючи сильні магнітні поля, викликають родову діяльність. Ці методи застосовуються на ранніх термінах вагітності (голковколювання – до 10 тижнів, магнітофорні ковпачки – до 3 тижнів) і не дають ніякої гарантії результату. У будь-якому випадку, після спровокованого цими методами аборту необхідне хірургічне вискоблювання стінок матки.
Кримінальний аборт.
З погляду сучасного українського законодавства кримінальним (незаконним) вважається штучне переривання вагітності зроблене особою, що не має медичного сертифіката за фахом “лікар акушер-гінеколог”. Якщо в умовах стаціонару, медичного центру або сільської лікарні вагітність перерве дипломований лікар-фахівець, що не є гінекологом, то це буде вважатися злочином. Але з іншого боку, якщо акушер-гінеколог запропонує зробити переривання вагітності, на приклад, в сараї власної дачі, то це не буде порушенням закону.
У приватній переписці деяких акушерів-гінекологів нерідко зустрічаються питання про те, як самостійно перервати вагітність на ранніх термінах. Тому багато лікарів розповідають про доступні в побуті способи переривання вагітності і непоправну шкоду здоров’ю, що вони наносять.
Перший популярний спосіб докладно описаний у повісті А. Приставкіна “Діти Арбата” (полягає в загальному впливі на організм). Щоб викликати аборт, жінка приймає гарячу ванну або душ, обклеює себе гірчичниками. У ряді випадків дані маніпуляції викликають скорочення матки і викидень. До цього ж способу можна віднести миття на 10-12 тижні вагітності стель, тривалу їзду, навмисне падіння на живіт, здавлення матки руками. Небезпека полягає в розвитку маткових кровотеч, що досить важко зупинити. У залежності від методики самостійного аборту летальність (жіноча смертність) коливається від 25 до 40%.
Другий метод – введення в порожнину матки твердих предметів: кулькових ручок, олівців, в’язальних спиць, дерев’яних паличок, бужів (металеві штирі для розширення природних отворів), катетерів. Поряд із введенням твердих предметів особливо кмітливі особи впорскують зі шприців, спринцівок і інших підручних засобів у порожнину матки різні рідини. Використовуються самі різні речовини: спиртова настойка йоду, розчин марганцівки, столовий оцет, мильна вода. Результат – зараження крові, хімічні опіки, гнійне запалення внутрішніх статевих органів. У кращому випадку, видаливши матку, жінці вдається врятувати життя, правда вона вже не зможе мати дитини. У 30-60% випадків представниці слабкої статі просто вмирають. Деякі приймають гормональні ліки або отрути.
3. Наслідки.
Ускладнення з боку матки – у першу чергу це розриви шийки матки, кровотеча, перфорація. Найбільш розповсюджені методики проведення переривання вагітності припускають маніпуляції всередині матки “наосліп”, унаслідок чого ризик ушкодження шийки або стінки матки досить високий. У залежності від розмірів і локалізації такого ушкодження роблять або його вшивання, або повне видалення матки (гістеректомію). Крім того, при багаторазових вискоблюваннях стінка матки може утоншуваться настільки, що виношування вагітності стає неможливим. У цьому випадку жінці рекомендується стерилізація. Запальні процеси в матці нерідко виникають у результаті інфікування травмованої шийки або стінки матки під час проведення штучного переривання вагітності. Слід зазначити, що такий запальний процес відрізняється стійким тривалим плином і лікування його вкрай важке. Результатом цього може стати звичне невинесення вагітності і безплідність.
Запальні процеси в малому тазі – параметрит (запалення околоматочної клітковини), аднексит (запалення придатків матки), пельвіоперитоніт і перитоніт (запалення тазової очеревини і всієї очеревини), – усі ці захворювання можуть розвиватися в результаті інфікування в ході операції по штучному перериванню вагітності. Результатом цих захворювань може стати безплідність жінки, а в окремих випадках навіть її загибель.
Ускладнення після абортів можуть розвитися в жінки через деякий час (через декілька місяців і навіть кілька років). У 18% жінок через два місяці після зробленого аборту розвивається хронічне запалення придатків матки, у 11% – ерозія шийки матки, у 7% – ендоцервецит, у 4% – різні порушення менструального циклу. Через два роки після зробленого аборту ці показники збільшуються в кілька разів.
Одним з найбільш грізних ускладнень абортів у жінок, що неродили, є різке збільшення ризику розвитку раку грудей. Як відомо, цей вид раку займає перше місце серед причин смертності від онкологічних захворювань в усьому світі. Дослідження показують, що в жінок, що неродили, що зробили аборт, імовірність розвитку раку грудей збільшуються на 300%, а якщо така жінка мала кілька абортів, і перша дитина в неї народився не раніш 35 років, то ризик зростає у 8 разів. Зрозуміти, чому так відбувається, досить просто. Перша вагітність починає особливим образом переформовувати і перебудовувати клітини молочних залоз, готуючи їх вироблення грудного молока і годівлі дитини. Формування кліток йде практично протягом усієї вагітності, і закінчується вже перед родами. Якщо ж жінка робить аборт і перериває вагітність у такий спосіб, то клітки грудних залоз залишаються несформованими, їхній розвиток не завершується. Такі клітки мають значно більшу здатність до ракового переродження, ніж ті, що сформовані остаточно.
Особливе місце серед всіх ускладнень абортів займає постабортний синдром. Цей синдром містить у собі різні симптоми, як фізіологічні, так і психологічні. Багато симптомів жінка ніяк не зв’язує з минулим абортом. Найбільш розповсюдженими ознаками постабортного синдрому є: безплідність і проблеми з зачаттям, передчасні пологи, викидні, позаматкова вагітність, сексуальні розлади, депресії, почуття провини, суіцидальні нахили, зловживання алкоголем і наркотиками, розпач, що домінує при бажанні ще однієї вагітності, анорексія (відсутність апетиту і сексуального потягу), нічні кошмари про дітей і т.д. На жаль, в Україні немає статистики по частоті виникнення постабортного синдрому, але можна з упевненістю сказати, що набереться дуже небагато жінок, що змогли уникнути його проявів у тому або іншому виді.
Ненароджена дитина.
У нашій країні немає нічого простіше, ніж зробити жінці аборт. Доходить до того, що гінекологи записують на аборт усіх молодих незаміжніх дівчин, що тільки що довідалися, що вони вагітні, навіть не запитуючи їхньої згоди. До 12 тижнів аборт дозволений за бажанням матері, до 22-х тижнів – за соціальними показниками, серед яких: відсутність роботи; жінка не є одруженим; розлучення під час вагітності; відсутність власного житла; багатодітність; доходи менші прожиткового мінімуму.
Лікарі стверджують, що при найоптимістичних оцінках, лише 25% усіх жінок не мають медичних протипоказань для вагітності і пологів. Виходить, що наша держава, дуже пасивна щодо проблем молодих родин і батьків, робить усе можливе, щоб не дати з’явитися на світ своєму новому громадянинові. На жаль, у цьому питанні ми усе ще продовжуємо йти неправильним шляхом.
Будь-яка людина, більш-менш свідома у питаннях генетики, знає, що життя людини починається в момент злиття чоловічих і жіночої статевих клітин. Саме з цього моменту зигота, що утворилася, починає володіти індивідуальним для кожної істоти на планеті набором хромосом, що не зміниться до його смерті. Цей набір визначає, якого росту буде людина, якого кольору в неї будуть волосся, очі, який у неї буде тембр голосу, група крові, навіть які в неї будуть здатності, таланти, бажання і прагнення.
Сесія Ради Європи по біоетиці в грудні 1996 р. ухвалила, що ембріон є людиною вже на 14 день після зачаття. У цей час ще не кожна жінка знає про те, що вона вагітна. Таким чином, з цього моменту офіційна медицина визнала здійснення аборту перериванням людського життя, тобто навмисним вбивством. Однак досі не робляться ніякі спроби забезпечення цій маленькій людині самими найпростішими правами, серед яких перше – це право на життя, на існування і на народження.
Висновок.
З давніх-давен штучне переривання вагітності було поза законом. Усі релігійні конфесії забороняли віруючим брати участь у цій процедурі. 20 століття легалізувало аборти і звело їх у когорту методик планування родини. Поява в другій половині 20 століття альтернативних засобів регуляції народжуваності, зміна культурних традицій світового співтовариства загострило питання про моральну оцінку процедури штучного переривання вагітності.
Доктор Натансон сказав, що якби лоно матері було прозорим, і мати могла б бачити свою дитину, що розвивається, ні про які аборти не могло б бути і мови. Експеримент, проведений у його клініці, показав, що 9 з 10 жінок, що вирішили зробити аборт, відмовляються від цього наміру, побачивши свою дитину на моніторі УЗІ. Вони почали розуміти, ЩО вони зібралися зробити. Але дуже рідко знаходиться хтось, хто допоможе жінці розібратися в тому, що відбувається.
Потрібно пам”ятати, що вагітність – це не грип, і вона не з’являється ні з того, ні з цього. Статеве життя припускає не тільки море задоволення і насолоди, але також ще і відповідальність за можливі наслідки. Кожна людина, що любить смачно поїсти, ризикує набрати зайву вагу. Кожна людина, що живе регулярно статевим життям, щодня має шанс стати матір’ю або батьком. Тому якщо люди вважали себе досить дорослими, щоб почати статеве життя, вони вже цілком виросли і дозріли, для того щоб нести відповідальність, думати про наслідки …

Кілька висловів лікарів і дослідників, що так чи інакше причеті до проблеми абортів.
“Кожна жінка запитує – це дитина? Ні, відповідає лікар, це лише продукт розвитку зародка, або згусток крові, або шматок тканини. Незважаючи на те, що ці лікарі щодня бачать цих дітей, сантиметр довжиною, з руками, ногами й очима, закритими, як у новонароджених щенят, вони брешуть жінкам. Скільки жінок зважилося б на аборт, якби їм сказали правду?”
“Я не знав жодної жінки, що, родивши дитини, не була б поза собою з радості, що я не убив його…”
“Ми знаємо, що це убивство. Але держава дозволяє убивство у визначених умовах.”

Список літератури:
1.Архангельський Б.А. , Сперанський Г.Н. Мати і дитина .- М., 1960.
2.Лавренова Г.В. , Лавренова Ю. В. Мати і дитина Енциклопедія розвитку вашої дитини .- М., 1999